САКАРТВЕЛО ЛАМАЗО! КРАЇНА, ДО ЯКОЇ ОДИН РАЗ НЕ ЇЗДЯТЬ

ДАТИ: 2011 рік, 28 жовтня — 5 листопада; 2013 рік, 23-30 серпня

МАРШРУТИ: 

  • Мцхета-Міанеті (Військово-Грузинська дорога, Степанцмінда, Мцхета, монастир Джварі) — Кахетія (монастир Давид-Гареджі, Сігнагі, Алазанська долина, Телаві, монастир Алаверді, фортеця Гремі) — Тбілісі — Шида-Картлі (Уплісцихе, Горі)
  • Мцхета-Міанеті (Військово-Грузинська дорога, фортеця Ананурі, Мцхета, монастир Джварі) — Кахетія (Алазанська долина, Телаві, монастир Алаверді, фортеця Гремі, Кварелі, винзавод «Гранелі») — Тбілісі — Шида-Картлі (Уплісцихе, Горі) — Аджарія (Батумі)
Давидо-Гареджійський кряж

ПЕРЕДІСТОРІЯ: Ще не обзавівшись скретч-картою і навіть слова такого не знаючи, якось я подумки окреслювала географію своїх подорожей і зрозуміла, чого в ній не вистачає. В одній із розмов з Тарасом, завдяки якому я на той момент побачила уже 3 країни, я сказала: «Ти вже звозив мене на південь, на північ і на захід. Здається, прийшла пора вирушати на схід». Оскільки Тарас займався автобусними турами, то Кавказ був найочевиднішим східним напрямком. «Молодіжний туризм» здійснив мою мрію буквально через кілька місяців, організувавши поїздку до Грузії. З тих пір вона знаходиться на вершині мого рейтингу «улюбленості», і це єдина країна, яку я відвідала двічі, всупереч своєму бажанню побачити нові краї. Тому що до Грузії один раз не їздять. (UPD. Наприкінці 2015-го року до моїх рецидивних країн додалась Франція, а у 2016-му я аж двічі відвідала Казахстан).

Уплісцихе — давнє печерне місто

Грузія пізньої осені і в оксамитовий сезон — різна на смак. Але в дечому незмінна: гостинність, нестерпної краси пейзажі, високохудожнє мистецтво і багато-багато вина. А ще тут відмінно годують!

НАЙБІЛЬШЕ СПОДОБАЛОСЬ

  • Контрасти: в кліматі, погоді, ландшафтах, способі життя. Тут можна відчути перепад температур від -5 в горах до +15 в затишному місті, побачити, як у бідному гірському селищі сім’я користується лампочками на 25 ватт для економії електрики, а в столиці ввечері все залите різнокольоровими вогнями, порівняти сувору монументальність старої та грайливу витонченість нової архітектури.
  • Люди, люди і знову люди — веселі, душевні, емоційні. Вони люблять гостей, люблять свою країну, люблять життя.

Грузини

  • Божественні пейзажі. Марсіанські ландшафти чергуються з «преріями» й долинами. Море межує з горами, а з височин у містах відкриваються незвичайні панорами.
  • Грузинські народні пісні в живому виконанні, особливо під супровід пандурі.
  • Культура гостинності та щедрість грузин. Грузини в порядку речей на ринку дарують персики, сир і наливають повну склянку вина на пробу. В ресторані вони одразу входять в комунікацію й говорять красномовні тости про дружбу й кохання. На дегустації, замість того щоб продавати, віддають декілька пляшок вина просто так.
  • Культура виноробства. Вино — це особлива частина грузинської культури, а також великий сегмент економіки країни. Грузія сповнена такими визначними місцями як столітня лоза, вмуровані в підлогу винні амфори, пам’ятник Тамаді та ін. Виноград росте навіть у містах.
  • Екскурсія винзаводом «Гранелі» і дегустація. Ніде не куштувала смачнішого коньяку.
  • Залита сонцем Алазанська долина.
  • Вівчарі й баранці.
  • Фортеця Гремі — ніби ілюстрація до середньовічного роману.
  • Тбілісі повністю: стара частина міста, фортеця Нарікала, тифліські лазні, знаменитий міст хай-тек, вечірня підсвітка, художнє оформлення вулиць. Тут в усьому є душа, навіть в холодних вуличних скульптурах і у вай-фаю в центрі, який зізнається Tbilisi loves you.

Коли ідеш уздовж Кури
З покровом платанів вгорі,
Що завжди прохолодою манить,
То пісня рветься із грудей,
І навіть листя віншує стару Куру,
Зодягнену в граніт.

  • Панорама Мцхети з боку монастиря Джварі, де «…шумлять, обвившись, наче дві сестри, струми Арагві та Кури…».
  • Батумі — унікальне за своєю красою місто на морі. Архітектура всіх форм, ліній і кольорів поєднується з морськими пейзажами і міськими парками. Потішили небагатолюдні пляжі й чисте море, а також щемлива канатна дорога. По всьому Батумі розставлені майданчики з тренажерами.
  • Водоспад Махунцеті — ідилічна зона відпочинку для насолоди природою й спілкуванням під шашлики.

Водоспад Махунцеті, Батумі

  • Домашні пекарні з дуже смачною випічкою.
  • Корольок, гранати й мандарини. Я вперше побачила їх в природі, такі яскраві, стиглі й привабливі.

Сезон фруктів, Грузія

  • Ароматні помідори!
  • Приємні ціни. В курортому місті Батумі Кіндзмараулі на розлив коштувало 9 ларі (на той момент близько 45 грн.).
  • Дуже м’яка грузинська кішечка, яку я зустріла в одному з двориків на горі Мтацмінда в Тбілісі.

М'яка грузинська кішечка НАЙБІЛЬШЕ НЕ СПОДОБАЛОСЬ

  • Наша екскурсовод не схвалювала наші маршрути й багато вередувала (система відкатів притаманна навіть прекрасній Грузії).
  • В Батумі прослідковувалась певна комерційна нав’язливість відносно туристів. Свої апартаменти намагались запропонувати на кожному кроці: водії маршруток, випадкові перехожі, сусіди на пляжі.
  • В Тбілісі дуже багато активних жебраків. Сердитися, по суті, нема чого: в Грузії проблема з безробіттям. Але скромність у такій справі не завадила б.

КУЛЬТУРНИЙ ШОК

  • Грузин Коба заспівав нам українську народну пісню. Чи зможете ви навмання заспівати хоча б одну грузинську?
  • Корови там почуваються так само добре, як в Індії: гуляють автомобільними дорогами й відпочивають просто на розділювальній смузі. Це так мило. 

ЇЖА ТА НАПОЇ

  • Хінкалі — величенькі пельмешки, які ще треба вміти їсти.
  • Шашлики, звісно.
  • Хачапурі в трьох варіантах: по-мегрельськи, по-імеретинськи й по-аджарськи.
  • Кебаб.
  • Відмінні вина (мої улюблені — Хванчкара та Кіндзмараулі)
  • Гранатовий соус Наршараб.

ОРИГІНАЛЬНІ СУВЕНІРИ

  • В грузин незрівнянний смак і фантазія. Навіть магнітик чи горнятко, привезені звідти, будуть оригінальними у вашій колекції.
  • Ріжки й бурдюки для вина, і саме вино.
  • Грузинський чай.
  • Спеції.
  • Прикраси з срібла й емалі.

ВИЯВИЛОСЬ, ЩО…

  • Грузини — дуже побожна нація. Що, в цілому, й зрозуміло: в цього народу дуже трагічна доля й чимало втрат, які особисто зачепили більшість. Церква для них, мабуть, віддушина й прихисток. Відвідування храмів суворо регламентується: дівчатам тільки в спідниці й з покритою головою (туристам їх видають на вході), чоловікам не можна входити в шортах і не знімаючи головного убору. 

В монастирях Грузії

  • Грузія, вона ж Джорджія, вона ж Гурджистан, вона ж Сакартвело — країна мультиназв. Тбілісі, воно ж Тифліс, розташоване на річці Мктварі, вона ж Кура. 
  • Молодше покоління вже погано володіє російською і надає перевагу використанню англійської.
  • За розповідями місцевих, які вже побували в Україні, свани подібні до наших закарпатців. І ті, й інші в своїх країнах вважаються дивакуватими, але легко знаходять спільну мову один з одним.
  • В Батумі дуже багато турків, просто на кожному кроці. Благо, до кордону 15 кілометрів. Ми навіть хотіли зробити велотур до Туреччини, але не встигли через насиченість програми. Також в Батумі велика вірменська громада.
  • Шашлик стягують з шампура не зубами, а лавашем. І тільки після цього їдять.

В Грузії є ще чимало цікавого: гірська Сванетія, Боржомі, печери Сатаплії, Національний парк Тушетії. Так що, сподіваюсь, далі буде…

І наостанок трохи грузинського стімпанку 🙂
(м. Телаві)

Стімпанковий равлик
Метки: , , , , , , , , , , , . Закладка Постоянная ссылка.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

*

  • Booking.com